магнітний

-а, -е.

1) Прикм. до магніт. Магнітний потік. Магнітна індукція. Магнітне поле.

2) Який має властивості магніту; намагнічений.

••

Магні́тна прони́кність — фізична величина, що характеризує вплив однорідного середовища на магнітне поле.

Магні́тна ста́ла — фізична константа, що входить у рівняння електромагнетизму залежно від вибору системи одиниць.

Магні́тна стрі́лка — тонкий ромбоподібний магніт, що вільно обертається навколо вертикальної осі та завжди звернений одним кінцем на північ.

Магні́тне по́ле — форма прояву електромагнітного поля, що створюється рухомими електричними зарядами, постійними магнітами, змінним електричним полем.

Магні́тний залізня́к — те саме, що магнети́т.

Магні́тний моме́нт — векторна фізична величина, що характеризує магнітну орієнтацію частинки або контура зі струмом.

3) Який діє на ґрунті застосування магнетизму (у 1 знач.). || Здійснюваний на ґрунті застосування магніту. Магнітний звукозапис.

4) Пов'язаний з явищами земного магнетизму. Магнітна аномалія.

••

Магні́тна бу́ря — короткочасна різка зміна магнітного поля Землі, пов'язана з утворенням і розвитком сонячних плям.

Магні́тний по́люс — точка на земній кулі, де магнітна стрілка набуває вертикального положення.